"Он воскрес,воистину воскрес!"
Все уста твердят слова и ныне,
И хвала несётся до небес
В памяти хваля Отца о Сыне!
Сколько времени прошло
С тех страшных дней,
Где предательство,убийство
и распятье
Было большенству из них милей,
Чем прощение,любовь к своим
же братьям.
В этих строках умиления нет:
"Мол пришёл,освободил от рабства!"
В этих строках дан для нас ответ:
"Без распятия спасения нет!"
А сказать:"Прости меня Отец!
Я вернулся к жизни наконец!"
Может каждый и сейчас,и сразу!
Бог Отец не отказал простить ни разу!
Надежда Герасимова,
Рига,Латвия
Надежда,62 года,проживаю в Риге.Христианка.Люблю всё,что создал Господь Бог и верую в вечность с Ним.Благословений вам всем от Господа Иисуса Христа!
Прочитано 8251 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сестра, Надежда, меньше восклицательных
знаков(здесь этого не любят) А так - аминь! "ни разу"=раздельно Комментарий автора: Благодарна Вам,брат Изя,за совет. А радоваться тоже нельзя?
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
