Юлия Селезнева,
Санкт-Петербург
Ответственный редактор молодежной газеты "Пальма" г. Санкт-Петербурга. Студентка вуза. e-mail автора:yulia2@aport2000.ru
Прочитано 13611 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хороший стих, заставляет задуматься. Однако есть одна "зацепинка", ИМХО, - в строке 4 "толпа" как бы противопоставляется "народу" союзом "и". То есть, бежит толпа, ты за ней, и бежит народ. Я знаю, может показаться, что я придираюсь, но я - за непрестанное совершенствование! Стих и так очень хорош, но в простой похвале (мол, "Стих замечателен!") нету пользы стиху - есть польза только поэту! :)
С хр.л.и.ув.,
Богдан Мычка
Оля
2014-04-26 05:36:28
А мне стих понравился, в нём отражено отношение автора. Конечно, я понимаю, всё можно подвергнуть критике и достигнуть идеального слога, но можно при всём этом потерять самое драгоценное - простоту сердца, его открытость и искренность.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
